Ви знайшли у себе якусь пухлину, обриси якої видно оком і можна намацати пальцями, тобто вона розташована поверхнево, в м’яких тканинах. Як зрозуміти що це, хвилюватись, терміново бігти до лікаря, або просто спостерігати ?
Насамперед: консультація лікаря завжди бажана, тому що остаточно вияснити вид утворення та що з ним робити, може тільки лікар, та і йому нерідко потрібна додаткова інформація – ультразвукова діагностика, комп’ютерна томографія, магнітна резонансна томографія, аналізи, або думка інших спеціалістів. Але самі поширені види поверхневих доброякісних пухлин розрізнити досить просто.
І так: маєте округле, досить правильної форми, щільної консистенції утворення, що зазвичай вибухає над поверхнею прилеглих відділів, зміщуване але досить щільно зрощене зі шкірою над ним, може бути невеликий отвір або чорна цяточка на шкірі над утворенням, безболісне та з незміненою шкірою за відсутності запалення. Це – атерома.
Атерома – доброякісне утворення, що виникає при закупорці вивідного протоку і являє собою кісту сальної залози, тобто мішечок-оболонка, всередині якої сальні виділення, залишки мертвих клітин епітелію.
Усе це являє собою ідеальний склад їжі для мікроорганізмів, які потрапляючи всередину такої кісти через вивідний проток з поверхні шкіри, починають швидко множитись і викликають гнійне запалення всередині кісти і в довколишніх тканинах.
Таке ускладнення досить часто виникає саме з цим видом утворень, в такому випадку потребує швидкого оперативного лікування – розкриття гнійника, при цьому бажано видалити і саму оболонку, що в умовах нагноєння не завжди можна зробити досконало, а саму рану після видалення нагноєної атероми не завжди можна закрити первинним швом, або іноді доводиться передчасно знімати накладені шви, щоби дати відтік з рани.
Тому операцію з видалення атероми бажано проводити за відсутності запальних явищ, операцію в цих умовах можна зробити філігранно, швидко, а рана буде заживати більш швидко і з меншими рубцевими змінами. Вчасно значить просто, швидко і гарно.
І так: маєте досить м’яке утворення, майже такої ж щільності як навколишні тканини, яке може незначно або помірно випинати шкіру або бути врівень з нею, неправильної або правильної форми з закругленими краями, безболісне, досить рухливе, не зрощене зі шкірою, що над ним. Це – ліпома.
Ліпома – доброякісне утворення, що виникає при збільшенні частини жирової тканини, яку огортає плівка-оболонка зі сполучної тканини. Самі по собі ніякої загрози не мають.
Іноді, при «невдалому» розташуванні, можуть здавлювати прилеглі нервові гілки або судини і через це викликати якісь неприємні відчуття. В такому випадку підлягають видаленню. Також краще це зробити, якщо ви помітили значне збільшення утворення за невеликий термін.
Але, практично, найчастішим показом до операції стає бажання самого пацієнта видалити патологічно змінену тканину через психологічну установку на косметичний дефект або через страх онкологічних захворювань.
І так: маєте округле, майже сферичне утворення, зазвичай безболісне, не зміщуване, не зрощене зі шкірою, а головне розташоване біля суглобу, в більшості в ділянці зап’ястка, тильної поверхні стопи. Також, іноді, може змінювати розміри в залежності від фізичної активності: збільшуватися після навантаження, зменшуватися після відпочинку. Це – гігрома.
Гігрома – синовіальна кіста, яка має тонку але щільну оболонку , що має зв’язок з суставною оболонкою або оболонкою сухожилка, вмістом такої кісти є желеподібна прозора субстанція.
Самі по собі ніякої загрози не мають. За рахунок розташування на ділянках де невеликий шар м’яких тканин і велика кількість анатомічних структур, відносно часто можуть , можуть здавлювати прилеглі нервові гілки або судини і через це викликати якісь неприємні відчуття. При такому варіанті мають бути видалені оперативним шляхом – висічені разом з оболонкою.
Методи пункції з відсмоктуванням вмісту та роздавлювання дають тимчасовий ефект, після якого кіста знову наповнюється та можуть призводити до небажаних ускладнень. Також показом до операції може бути бажання самого пацієнта видалити патологічно змінену тканину через психологічну установку на косметичний дефект.